Комунальний заклад "Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 22" Харківської міської ради

 





Консультпункт

 

 

Вітряна віспа у дітей
Вітряна віспа — це гостре інфекційне захворювання, яке супроводжується підвищенням температури тіла таплямисто-папульозно-везикульозним висипом на шкірі та слизових оболонках.
Етіологія. Збудник вітряної віспи — вірус, у навколишньому середовищі нестійкий. Встановлено ідентичність вірусів вітряної віспи та оперізуючого лишаю.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворий на вітряну віспу, починаючи з І—2-го дня інкубаційногоперіоду і до 9-го дня з моменту появи висипу. Джерелом захворювання може бути також хворий на оперізуючий лишай. Вітряна віспа передається повітряно-краплинним шляхом на відносно далекі відстані (через сусідні кімнатиі квартири). Внаслідок малої стійкості збудника через третю особу та предмети, з якими стикався хворий, непередається.
Сприйнятливість до вітряної віспи загальна. Хворіють діти всіх вікових груп. Переважна більшість хворих — це діти до 10 років життя.
Патогенез. Вхідними воротами інфекції є верхні дихальні шляхи. Вепітелії слизових оболонок верхніх дихальних шляхів вірус вітряної віспирозмножується, проникає в русло крові і розноситься по всьому організму.Внаслідок дерматотропності вірус вибірково уражує шкіру, що клінічне проявляєтьсявисипом. Зрідка при вітряній віспі в легенях, печінці, нирках, підшлунковійзалозі настають специфічні зміни, зумовлені патогенною дією вірусу.
Останнім часом вважають, що можливе тривале збереження вірусу вітряної віспи в організмі після перенесеної хвороби (в клітинах міжхребцевих нервових гангліїв). Внаслідок впливу несприятливих факторів вірус може активуватися, що клінічне проявляється оперізуючим лишаєм. Так можна пояснити можливість захворювання оперізуючим лишаєм людини, яка раніше хворіла на вітряну віспу, незважаючи на стійкість імунітету при вітряній віспі таі дентичність збудників обох захворювань.
Клініка. Інкубаційний період при вітряній віспі триває від 11 до 21 дня, найчастіше близько 14 днів. Продромальні явища зводяться до незначних симптомів загальної інтоксикації (нездужання, втрата апетиту, субфебрильна температура тіла тощо). На такому фоні або без будь-яких передвісників на шкірі з'являються висипання, що часто супроводяться підвищенням температури тіла.Перші елементи висипу можуть з'явитися при нормальній температурі тіла. Висип локалізується на обличчі, волосистій частині голови, тулубі та кінцівках. При інтенсивному висипу елементи його можна знайти на долонях та підошвах. Елементи висипу, пройшовши через стадії плями та дрібної папул», швидко перетворюютьсяна характерні для вітряної віспи елементи — везикули (пухирці). Деякі плямизникають, папули розсмоктуються, не доходячи до стадії везикули. Везикули привітряній віспі мають круглу або овальну форму та різноманітну величину (відмакового зернятка до великої горошини), розміщуються на неінфільтрованій основі, їхня стінка напружена, блискуча, вміст прозорий. Навколо везикули євузька смужка гіперемії. У разі проколу везикула спорожнюється завдяки своїй однокамерності. Окремі везикули мають пупковидні вдавлення, що пов'язується з початком розсмоктування їхнього вмісту.
Везикули швидко підсихають (через 1—3 дні), на їхньому місці утворюються бурі кірочки, які відпадають через 1—3 тижні. Висип при вітряній віспі з'являється протягом кількох днів, тому для вітряної віспи характерною є поліморфність висипань — на певній ділянці шкіри можна знайти елементи висипу, що перебувають на різних стадіях розвитку (парули, везикули, кірочки). У деяких хворих одночасно з висипом на шкірі з'являються елементи висипу на слизових оболонках порожнини рота, носоглотки, гортані,статевих органах та в інших місцях. Це енантема, характерним елементом якої при вітряній віспі, як і на шкірі, є пухирець (везикула). Енантема може випереджати висипання на шкірі. Вітрянкових пухирців на слизових оболонках звичайно мало.Вони нестійкі, швидко перетворюються на поверхневі ерозії, які через кілька днів епітелізуються.
Одночасно з підсиханням елементів висипу при вітряній віспі знижується температура тіла і поліпшується загальний стан хворого.
Клінічні форми вітряної віспи різноманітні. У деяких хворихвітряна віспа характеризується появою поодиноких пухирців при відсутності загальнотоксичних симптомів (рудиментарна форма). Крім рудиментарної, спостерігається абортивна форма (папульозні елементи висипу підсихають, не доходячи до стадії везикули). Важкий перебіг мають пустульозна, бульозна, гангренозна, геморагічната вісцеральна форми вітряної віспи.
При пустульозній формі вміст пухирців стає гнійним,у творюються пустули. Після їхнього підсихання і відпадання кірок залишаються рубці. Бульозна форма характеризується появою, крім типових везикулярних висипань, великих (діаметром до 2-4 см) пухирців з каламутним вмістом, які лопаються і залишають вогкі поверхні. Прогноз при цій формі у більшості випадків сприятливий.
При гангренозній формі на місці пухирців з'являються некрози, які перетворюються згодом на глибокі виразки. Виникають явища загальної інтоксикації, часто — гнійно-септичні ускладнення. При геморагічній формі поряд з геморагічним характером вмісту пухирців з'являються крововиливи в шкіру, спостерігається кровоточивість слизових оболонок. Останнім часом у хворих, які приймали незадовго до захворювання вітряною віспою глікокортикоїдні препарати, спостерігаються тяжкі та злоякісні форми цієї хвороби.
Генералізована вітряна віспа з ураженням внутрішніх органів (вісцеральна форма) діагностується звичайно тільки після смерті під час розтину. Це найтяжча форма вітряної віспи, при якій поряд з типовими змінами шкіри та слизових оболонок первинно уражуються легені, печінка, нирки, підшлункова залоза та інші органи.
Ускладнення при вітряній віспі бувають рідко. При появі везикулярного висипу на слизовій оболонці гортані розвивається іноді клінічна картина стенозу гортані (вітрянковий круп). Якщо висипання пухирців є на рогівці, може розвинутися кератит. Серед ускладнень, пов'язаних з безпосередньою дією вірусу, важливе місце займає пневмонія. Вона приєднується звичайно на початку хвороби. Неврологічні ускладнення виникають у стадії утворення кірок. Це енцефаліт, мієліт, серозний менінгіт.
Ускладнення, зумовлені вторинною інфекцією, проявляються по-різному (нагноєння пухирців, виникнення абсцесу, флегмони, лімфаденіту); удітей раннього віку бувають також пневмонія і гнійний отит.
Діагноз вітряної віспи в типових випадках не становить труднощів. Рудиментарну та абортивну форми хвороби потрібно диференціювати з шкірними проявами ексудативного діатезу, стрептодермією і наслідками від укусів комарів (улітку). Бульозна форма вітряної віспи відрізняється від пемфігусу наявністю, крім пухирців, типових вітрянкових везикул.
Лікування вітряної віспи зводиться до дотримання постільного режиму протягом усього періоду висипання, запобігання вторинній інфекції. Везикули треба змазувати 1-2 % розчином метиленового синього або брильянтового зеленого, рот полоскати дезинфікуючим розчином. За показаннями застосовують симптоматичні засоби (анальгетики, жарознижувальні тощо), проводять неспецифічну детоксикацію. При тяжких формах хвороби та розвитку гнійних ускладнень призначають антибіотики. Лікування неврологічних ускладнень патогенетичне. Таких хворих потрібно госпіталізувати у спеціалізоване відділення інфекційної лікарні.
Профілактика. Активна імунізація проводиться за епідемічними показами та за станом здоров'я.
Заходи у вогнищі. 1. Хворого на вітряну віспу ізолюють удома, якщо є показання, — у стаціонарі, на 9 днів від моменту появи висипу.
2.Карантин накладають на дітей до 7 років, які були в контакті з хворим на вітряну віспу або оперізуючий лишай і не хворіли на вітряну віспу, на строк від 11 до 21 дня від моменту контакту.
3. У зв'язку з нестійкістю збудника заключну дезинфекцію не проводять. Після залишення хворим приміщення його провітрюють.
Особливості сучасного перебігу вітряної віспи в дітей 
С.О. Крамарєв,
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ 

Щороку в світі реєструється 80-90 мільйонів випадків вітряної віспи. В Україні щороку хворіє на вітряну віспу 120-150 тис. дітей. Найчастіше захворювання перебігає доброякісно, але в 1 із 50 випадків захворювання спостерігаються ускладнення, серед яких найбільш тяжкими є пневмонія та енцефаліт. Частота енцефаліту, який переважно проявляється церебелярною атаксією, становить близько 1 на 4000 випадків вітряної віспи. Пневмонія може бути як первинної вірусної, так і бактеріальної природи.
Збудником інфекції є вірус Варицела-зостер(Varicella-zoster), який належить до сімейства герпесвірусів (Herpesviridae), підсімейства α-вірусів 3 типу, роду Варицелавірус. Вірус вітряної віспи має тропність до епітелію шкіри та слизових оболонок і, меншою мірою, до клітин нервової системи.
Джерелом інфекції при вітряній віспі може бути тільки людина, хвора на вітряну віспу чи оперізувальний герпес. Вхідними воротами для збудника є слизова оболонка верхніх дихальних шляхів. У генезі поширення інфекції основною слід вважати локалізацію вірусу на слизових оболонках.
Джерелом інфекції при вітряній віспі людина стає в останні 24-48 годин інкубаційного періоду. Реконвалесценти вітряної віспи залишаються заразними протягом 3-5 днів після припинення висипань на шкірі. Через третю особу захворювання не передається. Можливе внутрішньоутробне зараження на вітряну віспу в разі захворювання на неї вагітної.
Інкубаційний період при вітряній віспі становить 11-21 день. Максимум захворювань припадає на 15 день з моменту контакту.
Висипання при вітряній віспі частіше з’являються одразу, без передвісників. Рідше через 1-5 днів до появи висипу відзначаються субфебрильна температура тіла, в’ялість, неспокій, відсутність апетиту, іноді блювання, пронос. Також серед продромальних симптомів розрізняють судоми та скарлатиноподібний висип, так званий «реш-висип».
Поява елементів висипу при вітряній віспі відбувається одночасно з підвищенням температури тіла чи на декілька годин пізніше. Елементи висипу спочатку з’являються у вигляді плям, часто зовсім невеликих, як крапки. Вони швидко збільшуються в розмірі, середня частина здіймається над поверхнею шкіри – утворюється папула. Згодом у центрі елементів з’являються пухирці. Пухирець, який щойно утворився, має вигляд краплі роси. Він досить великий, круглий, із прозорим умістом і тонкою блискучою покришкою. Червоне забарвлення навколо нього може бути відсутнє. Пухирець розміщується на інфільтрованій основі. Пізніше пухирці набувають неправильної форми, їхні краї стають фестончатими. Це особливо помітно, коли пухирець починає підсихати і стає більш плоским. Уміст пухирця стає мутним. Пухирці ніжні, м’які на дотик, їхня покришка легко руйнується. При проколі пухирець досить легко спорожнюється, оскільки має одну камеру. Пухирці підсихають через 1-2 дні. Підсихання починається з центру, середина його западає, темнішає й поступово весь пухирець перетворюється на щільну буро-коричневу кірочку.
Перші елементи висипу можуть з’являтися на будь-якій ділянці шкіри. Проте в більшості хворих вони з’являються на тулубі та волосистій частині голови. Спочатку може з’явитися лише один пухирець. Після визрівання одних елементів висипу відбувається висипання нових. У типових випадках після висипання окремих розрізнених елементів починається нове масове висипання. Воно звичайно супроводжується підвищенням температури тіла, свербінням. Масове висипання може мати вигляд досить густого, рівномірного висипу, який захоплює волосисту частину голови, тулуб. На обличчі, дистальних відділах кінцівок висип набагато менш рясний. Поява висипу відбувається не одночасно, а немовби «поштовхами» з інтервалом 1-2 дні. Перші елементи висипу, як зазначалося вище, здебільшого проходять стадію плями-папули дуже швидко й виявляються, як правило, у вигляді пухирців. Розвиток елементів, які з’являються при подальших підсипаннях, проходить повільніше, за розмірами вони менші, еволюція відбувається в бік абортивних форм. Зазвичай підсипання при вітряній віспі тривають упродовж 2-4 днів. В окремих випадках пухирці продовжують з’являтися до 7-9 дня, а іноді й до 14 дня хвороби. Таке періодичне підсипання зумовлює поліморфний характер висипу при вітряній віспі. На тій же ділянці тіла хворого можуть виявлятися і плями, і папули, і везикули, і кірочки. Такий поліморфізм називається хибним, бо різноманітні, на перший погляд, елементи висипу є різними стадіями розвитку одного й того ж процесу.
Час відторгнення кірок значною мірою залежить від догляду за шкірою. За умови правильного догляду шкіра очищується значно швидше. Частіше кірочки відторгаються між 12 та 22 днями хвороби. Кірочка має розміри пухирця, від якого вона утворилася. На час підсихання червоний обідок навколо пухирця зникає й кірочка стає оточеною незміненою шкірою. Її відторгнення відбувається з країв. Після цього можуть залишатися невеликі округлі знебарвлені плями з пігментованими краями. Іноді кірочки (частіше вони розташовані на обличчі) відторгаються з утворенням рубчика. Утворенню рубчиків після висипки може сприяти розчісування, приєднання вторинної бактеріальної флори.
Окрім шкіри, при вітряній віспі спостерігаються висипання також на слизових оболонках рота, носоглотки, рідше – гортані, кон’юнктиви, статевих органів. Зазвичай енантема з’являється одночасно з підйомом температури тіла й появою висипу на шкірі. Елементи висипу на слизовій оболонці рота не мають якоїсь вибіркової локалізації та можуть з’являтися на твердому й м’якому піднебіннях, на язиці, слизовій оболонці щік, губах, яснах. Розміри такого елемента зазвичай менші, еволюція його відбувається швидше, ніж на шкірі. Його рідко можна побачити у плямисто-папульозній стадії у вигляді маленької, чітко обмеженої червоної плямки. Пухирці на слизовій оболонці мають правильну округлу форму, швидко руйнуються й перетворюються на ерозії з жовтувато-сірим дном. Ці ерозії дуже схожі на ранки при афтозному стоматиті. Загоювання вітрянкових ерозій відбувається протягом 1-2 днів.
До рідких локалізацій енантеми при вітряній віспі належить висипання на слизовій оболонці гортані. Така локалізація висипу часто випереджає висипання на шкірі та проявляється хриплістю голосу, грубим гавкаючим кашлем. Іноді може розвинутися стеноз гортані.
У переважної більшості хворих на вітряну віспу загальний стан майже не порушується. Навіть за рясного висипу та високої температури тіла хворий залишається активним і бадьорим. Порушення загального стану при вітряній віспі, по-перше, відзначається в немовлят і, по-друге, при дуже рясному висипі. У таких хворих спостерігаються в’ялість, сонливість, неспокій, порушення сну, відсутність апетиту, блювання, марення, втрата свідомості, судоми.
Вроджена вітряна віспа
Захворювання на вітряну віспу вагітної жінки може призвести до спонтанних абортів, передчасних пологів, уродженої вітряної віспи.
Найвищий ризик розвитку тяжкої ембріопатії у плода відзначається при захворюванні вагітної на вітряну віспу в перші 20 тижнів вагітності. Проявами вродженої вітряної віспи при цьому частіше бувають дефекти шкіри, рубці на шкірі, гіпопігментація, бульозний висип на шкірі. Також можуть спостерігатися гіпоплазія кінцівок, м’язова атрофія та дегенерація, аномалії суглобів, відсутність усіх чи декількох пальців, хоріоретиніт, мікрофтальмія, анізокорія, енцефаліт з корковою атрофією, олігофренія, судоми, гідронефроз і гідроуретер, розширення стравоходу, тяжкий езофагеальний рефлюкс із подальшою аспіраційною пневмонією.
Коли вагітна жінка хворіє на вітряну віспу в останні 2-4 дні перед пологами, то через 6-10 днів після них у дитини з’являється в’ялість, неспокій, відсутність апетиту, блювання, часті рідкі випорожнення, підвищення температури тіла. Висип на шкірі з’являється на 2-5 день. При цьому ще більше підвищується температура тіла, розвивається токсикоз, можливі судоми, втрата свідомості, приєднуються геморагічні прояви. Часто відбувається нашарування вторинної бактеріальної інфекції. Захворювання може перебігати в тяжкій генералізованій формі з ураженням внутрішніх органів, високою частотою летальних наслідків (30-50%).
Якщо жінка захворіє на вітряну віспу до 5-10 дня перед пологами, то вроджена вітряна віспа в новонародженої дитини перебігає відносно легко, оскільки інтервал у декілька днів до пологів забезпечує трансплацентарну передачу плоду материнських антитіл проти вітряної віспи. Захворювання в такому разі починається одразу після народження дитини.
Вітряна віспа в пацієнтів з онкогематологічними захворюваннями та імунодефіцитними станами
У 30-50% дітей із лімфопроліферативними злоякісними новоутвореннями та солідними пухлинами без активної противірусної терапії розвивається дисемінована вісцеральна форма вітряної віспи, при якій летальність може перевищувати 20%. Перебіг захворювання в таких випадках характеризується розвитком у хворого пневмонії, гепатиту, енцефаліту, тяжкої коагулопатії, панкреатиту, езофагіту, некротичного спленіту та ентероколіту. Захворювання часто супроводжується сильним болем у животі та попереку.
Ризик виникнення вісцеральної форми вітряної віспи є високим, якщо хіміотерапія проводиться в інкубаційному періоді й у перші 5 днів від початку захворювання. Ці діти також високосприйнятливі до вторинних бактеріальних інфекцій, які виникають на фоні вітряної віспи.
Небезпеку виникнення генералізованої форми вітряної віспи мають також діти-реципієнти органів, кісткового мозку, хворі на Т-клітинні імунодефіцити та ВІЛ-інфекцію. Основними клінічними проявами хвороби в цих дітей частіше бувають гепатит і тромбоцитопенія. У літературі описані незвичайні клінічні прояви вітряної віспи в цієї категорії дітей у вигляді гіперкератиту та з ураженням внутрішніх органів, які з’являються протягом декількох тижнів чи місяців після контакту з хворими на вітряну віспу.
Ускладнення вітряної віспи
Вірогідність виникнення ускладнень при вітряній віспі становить 5%, а у хворих зі скомпрометованою імунною системою їхній рівень досягає 30-50%. Ускладнення при вітряній віспі можуть виникати в разі порушення цілісності стінок пухирців, які є вхідними воротами для бактеріальної інфекції. У результаті вторинного інфікування виникають абсцеси, флегмони, бешиха, бульозна стрептодермія, стоматити, лімфаденіти. Частіше їх спричиняють Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes. Гнійні ускладнення виникають частіше в ослаблених дітей раннього віку, в реконвалесцентів – після гострих інфекційних захворювань. Інколи гематогенне поширення бактеріальних патогенів призводить до виникнення сепсису, пневмонії, артриту, остемієліту, нефриту.
Ураження нервової системи при вітряній віспі найчастіше виникають на 5-10 день захворювання. Інколи це може статися на 18-21 день хвороби. Вони трапляються в дітей віком від 1 до 5 років, частіше у хлопчиків. Частота виникнення цих ускладнень становить 1 на 4000 випадків захворювань на вітряну віспу. 90% всіх уражень нервової системи при вітряній віспі становлять енцефаліти. На їхню долю припадає 0,1-0,2% усіх пацієнтів із вітряною віспою та 13% усіх випадків енцефаліту встановленої етіології.
75% енцефалітів при вітряній віспі перебігають з ураженням мозочка і проявляються мозочковою атаксією. Клінічна картина при них наростає протягом 3-5 днів і триває в середньому 2-4 тижні. В інших 25% випадків енцефалітів при вітряній віспі виникає запальний процес із залученням інших структур головного мозку (півкулі, стовбур, базальні ганглії тощо). Симптоми захворювання виникають частіше на 5-7 день після появи висипу. При цих формах енцефалітів летальність може досягати 35%, а залишкові явища у вигляді паралічів, олігофренії, повторних судом можуть спостерігатися в 12-15% хворих.
Крім мозочкової атаксії та енцефаліту, при вітряній віспі можуть виникнути мієліт, енцефаломієліт, оптикомієліт, полінейропатія, неврит зорового нерва, серозний менінгіт.
Особливе місце серед ускладнень вітряної віспи посідає демієлінізуюче захворювання нервової системи, яке опосередковане Т-клітинною імунною реакцією до основного білка мієліну. Ця реакція подібна до такої при алергічному енцефаломієліті. Інколи вважається, що можлива пряма дія вірусу на нервові клітини.
При захворюванні на вітряну віспу може розвинутися синдром Рея, при несвоєчасній діагностиці та лікуванні якого летальність може досягати 50-80%. При синдромі Рея фактором ризику вважається вживання ацетилсаліцилової кислоти чи інших медикаментів під час хвороби.
При вітряній віспі в 49% хворих спостерігається помірне підвищення активності аланінамінотрансферази в крові, що пов’язано з реплікацією вірусу в печінці.
Гостра тромбоцитопенія з утворенням петехій на шкірі, крововиливів у пухирці, носовими кровотечами, гематурією та шлунково-кишковими кровотечами є відносно частим ускладненням вітряної віспи. Клінічні прояви цього ускладнення нетривалі, але кількість тромбоцитів може залишатися зниженою протягом декількох тижнів.
Ураження нирок при вітряній віспі виникає рідко. Нефрит з гематурією, набряками, гіпертонією може виникнути в перші 3 тижні після появи висипу. При вітряній віспі можливий також розвиток інтерстиціальної пневмонії, яка частіше буває в дорослих пацієнтів.
Лікування
Засобом етіотропної терапії вітряної віспи є ацикловір. Ацикловір при вітряній віспі показаний:
–пацієнтам із онкогематологічними захворюваннями;
– реципієнтам органів, кісткового мозку;
– хворим, які отримують кортикостероїдні препарати;
– дітям із вродженими Т-клітинними імунодефіцитами;
– дітям із ВІЛ-інфекцією;
– пацієнтам із вродженою вітряною віспою;
– хворим на вітряну віспу, ускладнену ураженнями нервової системи, гепатитом, тромбоцитопенією, пневмонією;
– пацієнтам із тяжкими формами вітряної віспи.
Американська академія педіатрії також рекомендує терапію ацикловіром дітям із вітряною віспою, які мають хронічні захворювання шкіри та легень, і тим, які отримують короткотривалі курси лікування кортикостероїдними препаратами, зокрема аерозольними.
Противірусну терапію призначають з першого дня захворювання. Дітям із скомпрометованою імунною системою за наявності ускладнень із боку нервової системи ацикловір уводиться внутрішньовенно. Доза ацикловіру становить 10 мг/кг маси тіла або 500 мг/м2 3 рази на добу. Курс етіотропної терапії триває 7 діб чи 48 годин після появи останніх елементів висипу. Для імунокомпетентних дітей при тяжких, ускладнених формах захворювання та в дітей зі скомпрометованою імунною системою при середньотяжких та легких формах ацикловір застосовується перорально. Дітям віком до 2 років доза препарату становить 200 мг на один раз, дітям від 2 до 6 років – 400 мг на один раз і дітям старше 6 років – 800 мг на один раз. Зазначена доза приймається 4 рази на добу. Крім ацикловіру, при вітряній віспі ефективними є такі препарати, як валцикловір, фамцикловір, ганцикловір.
При тяжких, генералізованих формах вітряної віспи, особливо в новонароджених, дітей першого року життя, можливе використання внутрішньовенного полівалентного імуноглобуліну курсом 3-5 введень кожного дня в дозі 0,4 г/кг маси тіла чи специфічного варицела-зостерного імуноглобуліну в дозі 0,2 мл/кг маси тіла.
При легких та середньотяжких формах вітряної віспи в імунокомпетентних пацієнтів терапія переважно спрямована на профілактику вторинних бактеріальних ускладнень. Вона включає заходи із запобігання порушенням цілісності пухирців на шкірі, утримання в чистоті постільної білизни та одежі хворого, обробки елементів висипу розчинами анілінових барвників, 1% розчином перманганату калію.
З метою профілактики виникнення вторинної бактеріальної інфекції в ротовій порожнині після їди рекомендовані полоскання 5% розчином борної кислоти, слабкими розчинами перманганату калію, фурациліну чи просто кип’яченою водою.
Профілактика
Хворого на вітряну віспу ізолюють на термін до 5 дня з моменту появи останніх елементів висипу. У дитячих колективах карантин при вітряній віспі має тривати з 11 по 21 день від моменту контакту з хворою дитиною.
На сьогодні розроблена жива вакцина проти вітряної віспи, яка використовується у 80 країнах світу. Європейське бюро ВООЗ рекомендує обов’язково проводити вибіркову вакцинацію хворих на лейкоз у період ремісії та осіб, які очікують трансплантацію й не хворіли на вітряну віспу. У Національний календар щеплень України вакцинацію проти вітряної віспи введено як рекомендоване щеплення здоровим дітям, які досягли 12-місячного віку й не хворіли на вітряну віспу; дітям, які раніше не хворіли на вітряну віспу при вступі до школи (згідно з медичною документацією); працівникам охорони здоров’я та освіти, які мають високий ризик інфікування й не хворіли на вітряну віспу. Також щеплення проти вітряної віспи в Україні проводяться за станом здоров’я. Вони рекомендовані дітям із хронічною нирковою недостатністю, ВІЛ-інфекцією (при рівні CD4+ ≥ 25% від вікової норми, CDC клас N1 або A1, двома дозами з 3-місячним інтервалом), при трансплантації кісткового мозку (не раніше ніж через 24 місяці та за відсутності імуносупресії), пацієнтам із первинними імунодефіцитами без ураження Т-клітин.
Можлива пасивна імунопрофілактика вітряної віспи імуноглобуліном із високим титром антитіл проти вірусу Варицела-зостер. Імуноглобулін вводиться внутрішньом’язово не пізніше ніж через 48-96 годин від моменту контакту, насамперед імуноскомпрометованим дітям, вагітним жінкам, дітям, які народилися від матерів, у яких вітряна віспа виникла за 5-10 днів до пологів чи через 2 дні після них, недоношеним дітям, які народилися до 28 тижня вагітності та з масою тіла до 1000 г. Профілактика вітряної віспи звичайним імуноглобуліном без визначення в ньому рівня специфічних антитіл вважається неефективною.
Вітряна віспа: маловідомі факти про знайому хворобу
 
НА ЗАМІТКУ.
Щороку в світі реєструють у середньому 80-90 млн випадків вітряної віспи, а в Україні щороку реєструється біля 150 тисяч випадків. За рівнем захворюваності серед дітей вітряна віспа поступається лише гострим респіраторним вірусним та кишковим інфекціям.
Чомусь у суспільства складається думка про вітрянку, як про легку інфекцію. Дійсно, у дітей віком 1-14 років захворювання у більшості випадків має доброякісний перебіг, проте в 1 з 50 випадків спостерігають ускладнення, серед яких найтяжчими є запалення головного мозку (енцефаліт) та легень (пневмонія). Тяжким перебігом характеризується перебіг вітрянки у немовлят, підлітків та дорослих. Небезпеку для плоду складає перенесення вітрянки вагітною, особливо на ранніх термінах та перед пологами.
Чим викликається вітряна віспа?
Збудником захворювання є вірус, що належить до сімейства герпесів, тому, як і всі інші віруси герпесу, після хвороби зберігається в організмі все життя, викликаючи в дорослому віці оперізуючий лишай. Після захворювання формується пожиттєвий імунітет, повторні випадки вітрянки вкрай рідкісні та потребують пильної уваги з боку медиків.
Шляхи інфікування.
Вірус передається повітряно-краплинним шляхом при чханні, кашлі, розмові. Вірус досить швидко поширюється, вірогідність захворіти малюку при контакті з хворим наближається до 90%. Заразним є хворий за 2-3 дні перед висипом та до 5 дня після появи останнього висипання. Проте проявляється вітряна віспа не одразу, зокрема, не раніше 11 та не пізніше 21 дня після контакту з хворим.
Як проявляється захворювання.
Початкові ознаки захворювання схожі на застуду – гарячка, зниження апетиту, іноді – болі в горлі. На тлі підйому температури з’являється висип: спочатку у вигляді дрібних округлих червонуватих плям (до1 см), потім вони плавно піднімаються над поверхнею шкіри, перетворюючись на горбики, а потім – в сверблячі міхурці з прозорою рідиною. Згодом міхурці підсихають, вкриваючись кірочками, які безслідно відпадають впродовж 1-2 тижнів. Проте, якщо міхурці нагноїлися чи дитина їх розчухала, після загоєння міхурців формуються рубчики, що створює косметичні дефекти шкіри. Висипання можуть бути і на слизових оболонках рота та статевих органів, що супроводжується виразним свербежем та неспокоєм. Таких епізодів підсипань з підйомом температури може бути до 3-4 з проміжками нормального самопочуття впродовж 1-2 днів.
Однак подібні з вітрянкою висипання можуть бути при алергійних реакціях та інших захворюваннях, тому в усіх без винятку випадках хвору дитину повинен оглянути лікар. 
Стереотипи лікування: старі питання – нові відповіді!
В цілому, лікування нетяжкого перебігу вітряної віспи проводиться за рекомендаціями лікаря та направлене на профілактику ускладнень і полегшення стану малюка.
Свербіж. Розчухувати висип категорично не можна, оскільки малюк може додатково занести інфекцію. Щоб дитина не чухала і не здирала кірки, коротко підстрижіть їй нігті. Препарати проти свербіжу, які підходять Вашому малюку за віком, призначить лікар.
Купання та прогулянки. Раніше існували заборони на купання дитини – це шкідлива рекомендація. Купати дитину з вітрянкою і можна, і потрібно. Звичайно, при нормальній температурі тіла та хорошому самопочутті. Мити дитину слід з дитячим милом без застосування мочалок або губок, щоб не здерти кірочки. Також при задовільному самопочутті не заборонено прогулянки, проте осторонь від інших дітей, щоб не поширювати інфекцію. Слід утриматися від відвідування магазинів, дитячих майданчиків, сусідів, у яких є дітлахи.
Обробка висипань. Ера змащування дітей зеленкою поступово відходить у минуле. Потреба у змащуванні особливо зменшується на тлі ретельної гігієни шкіри та купанні. Головне правило оброки висипу – змащувати лише елементи висипки, а не здорову шкіру довкола. Це стосується як старих розчинів (зеленка чи фукорцин) так і сучасних, які володіють не лише знезаражуючою дією, а зменшують свербіж (наприклад, каламін-лосьйон, феністил-гель, розчин бепантену, протефлазиду). Висипання в порожнині рота та на статевих органах можна обробляти розчином мірамістину. Полоскати рот доцільно відваром ромашки, у немовлят – застосовувати орасепт-спрей.
Підвищення температури. При підвищенні температури і поганому самопочутті дитині краще полежати в ліжку, при температурі малюк буде потіти, і його треба часто переодягати і змінювати постільну білизну. Слід оберігати його від переохолоджень. Для зниження температури тіла лікар порекомендує Вам правильне дозування сиропів парацетамолу чи ібупрофену. З жарознижуючою метою не можна використовувати у дітей ацетилсаліцилову кислоту (аспірин), оскільки може розвинутися тяжке ураження печінки та головного мозку – синдром Рея. Не слід забувати про пиття, старшим дітям краще давати відвар шипшини, зелений чай, негазовану мінеральну воду, березовий та інші соки, бажано домашнього приготування без м’якоті.
Про детальніші аспекти лікування Вашої дитини та допуск малюка у дитячий колектив порадьтеся із лікарем.
Небезпечні ознаки. Також пам’ятайте про ознаки, коли потрібно звернутися за медичною допомогою негайно, зокрема: виражена млявість та сонливість, температура тіла більше 39,0˚С, що не знижується при прийомі жарознижуючих препаратів, задишка, відмова немовляти від грудей, наявність блювання, марення, хитка хода, втрата свідомості, судоми. Це свідчить про розвиток ускладнень, що загрожують життю хворого.

 

Інформація щодо дітей, які ідуть до школи.

1. Діти, яким на 1 вересня поточного року виповнилося 6 років ідуть до школи.
2. Батьки зобов’язуються в управлінні освіти Київського р-ну м. Харкова взяти довідку, щодо наявності чи відсутності заборгованості за відвідування дитиною дитячого закладу.
3. При наявності відповідної довідки стосовно заборгованості батькам видається медична картка з медичним оглядом дитини для вступу до школи.
 
 
Інформація щодо відсутності дитини у дитячому закладі з різних причин

1. Якщо дитина захворіла батьки зобов’язуються відразу повідомити вихователю групи або адміністрації ДНЗ про причини відсутності дитини.
2. Якщо дитина відсутня у дитячому закладі більше 3 днів, обов’язкова довідка від педіатра щодо здоров’я дитини.
3. Якщо дитина відсутня у дитячому закладі 1 місяць без поважної причини, вона відраховується.
4. З початку літнього оздоровчого періоду дитині надається змога оздоровлення і невідвідування дитячого закладу за наявності заяви на необхідний період.