1. Виявлення дітей, у яких є труднощі в навчанні, проблеми поведінкового характеру й ознаки емоційних розладів (бесіди з педагогами, класними керівниками й учителями-предметниками; спостереження у класах; опитування, соціометричні дослідження, аналіз анкет школярів; бесіди й консультування батьків, у чиїх дітей спостерігаються труднощі в навчанні, міжособистісні конфлікти, поведінкові проблеми й ознаки емоційних розладів).

2. Визначення причин труднощів школярів із «базової групи ризику»:

• індивідуальні обстеження дітей «базової групи ризику» — анкетування, бесіди, інтерв’ю;
• функціональний аналіз проблем дитини, визначення головних причин, що викликають ці труднощі;
• визначення типу «групи ризику» і стану, в якому перебуває дитина чи підліток.

3. Виявлення «ядерної групи ризику» — потенційно схильних до суїцидальної поведінки підлітків із такими індивідуальними особливостями: інтровертованість; певний тип акцентуації характеру (збудливий, сенситивний, астено-невротичний, демонстративний); високий рівень самотності; високий рівень депресивності; високий рівень тривожності.

4. Соціально-педагогічний патронаж дітей, які ввійшли в «ядерну групу ризику» з метою проведення подальшого спостереження за їхнім станом, поведінкою; облік стресогенних життєвих ситуацій у кожного члена «ядерної групи ризику» з метою нейтралізації стресів.

5. Створення програми надання психолого-педагогічної підтримки дітям із функціонально-неспроможних родин.

1. З метою профілактики психічних станів, зменшення напруження, підтримки у стресових ситуаціях, екстреної мобілізації вольових ресурсів підлітків, поліпшення працездатності, зменшення посттравматичних розладів, больових синдромів необхідно навчати підлітків методів і прийомів психічної саморегуляції.

2. Робота психолога з родиною, рекомендації переглянути сімейні, батьківсько-дитячі стосунки, змінити стиль взаємин і виховання в родині; формування у батьків ставлення до своєї дитини як до особистості; пошук і об’єднання, за допомогою батьків, дітей за інтересами і захопленнями; використання можливості поєднання інтересів батьків і дітей у спільній діяльності.

3. Робота психолога з педагогами: рекомендації про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з конкретною дитиною; часткове зниження вимог із виконання навчальних програм; тимчасовий перехід на індивідуальну («домашню», екстернальну) форму навчання; залучення до позакласної й позашкільної діяльності, створення «ситуації успіху» в навчальній і позакласній роботі; навчання поведінки в конфліктних ситуаціях, використання таких прийомів, як відеотренінг, невербальне спілкування, практикум із розвитку навичок самоаналізу, емоційної стійкості тощо.

4. Співпраця психолога з класним керівником. Проведення спільних виховних годин або уроків психології з метою профілактики тривожності, невпевненості в собі, безпорадності, проблем у спілкуванні з однолітками в окремих учнів, а також у обдарованих (здібних) учнів, якщо вони почуваються незатишно, схильні до нервових зривів.

5. Індивідуальна та групова психолого-педагогічна корекція з учнями, в яких є схильність до емоційних розладів, котрі потрапили в «ядерну групу ризику»; використання елементів соціально-психологічного тренінгу для групи учнів або окремих класів, розбір конфліктних, кризових ситуацій у класних колективах.

6. Переадресування вузьким фахівцям – дитячому психоневрологові, психотерапевтові, фахівцям із соціальних служб.

1. З метою зниження ризику суїцидальної поведінки підлітка проведення просвітницької роботи серед учнів, педагогів і батьків із використанням матеріалів обласного науково-методичного Центру психології та соціології освіти.

2. Планування та проведення психолого-педагогічних семінарів із проблем «Шкільні неврози», «Емоційні розлади в дітей», «Що впливає на суїцидальну поведінку в підлітковому віці», «Допомога при потенційному суїциді».

3. Виступи на батьківських зборах, батьківському клубі: уза-гальнення даних, отриманих у результаті психологічних досліджень із зазначеної проблеми, рекомендації зі створення сприятливого емоційного мікроклімату в родині, попередження й корекції емоційних дитячих розладів, можливостей профілактики суїцидальної поведінки в домашніх умовах.

4. Індивідуальні консультації для батьків, чиї діти умовно віднесені до «ядерної групи ризику».

5. Індивідуальні бесіди й консультації з педагогами за результатами опитувань, анкетування, спостережень, рекомендації з вибору адекватних методів психолого-педагогічної підтримки щодо всього класного колективу й окремих учнів, особливо з «базової» та «ядерної групи ризику».